Інститут сталого розвитку навчає громади готувати стратегії розвитку та будувати партнерські стосунки з видобувними компаніями

Станіслав ІгнатьєвІнтерв’ю з керівником громадської організації Інститут сталого розвитку та директором Регіонального центру міжнародних проектів та програм – Станіславом Ігнатьєвим.

Станіслав Ігнатьєв закінчив Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна за спеціальністю соціально-економічна географія, здобув ступінь кандидата географічних наук та має великий досвід реалізації міжнародних проектів в галузі енергоефективності, відновлюваних джерел енергії та розвитку громад. 

В рамках програми Український інститут газу нетрадиційних джерел Інститут сталого розвитку реалізував проект «Видобувні компанії – партнери для сталого розвитку громад».

- Розкажіть коротко про себе та свою організацію: чим Ви займаєтесь?

- Інститут сталого розвитку – це міжнародна громадська організація, яка працює в Україні вже 10 років. Ми маємо три основні програми: перша програма – місцеві партнерські ініціативи для локальної енергоефективності, друга програма – це прозора земля, та третя – програма регіонального розвитку.

В рамках програми місцеві партнерські ініціативи для локальної енергоефективності ми реалізуємо цілу низку проектів в галузі енергозбереження та енергоефективності. Ми створили центр енергоефективності в будівлі університету та побудували на даху сонячну електростанцію, тому наш офіс працює за рахунок сонячної енергії. Зараз вже маємо першу чергу встановлених геліоколекторів. Ми також адмініструємо поки що єдиний в Україні недержавний фонд підтримки енергоефективності та енергозбереження. Звертаємося до місцевого соціально-відповідального бізнесу, акумулюємо від них кошти і раз на рік або раз на два роки в залежності від обсягів фінансування проводимо конкурс проектів з енергоефективності. Родзинкою серед проектів, які підтримав цей фонд, є проект з енергозбереження в дитячому садочку. Ми взяли стару дерев’яну будівлю дитячого садочку та повністю її модернізували. Ми встановили нові системи опалення та освітлення, використовуючи виключно відновлювані джерела енергії.

Програма «Прозора земля» – це одна з найстаріших наших програм, в рамках якої ми здійснюємо щорічний моніторинг реалізації земельної реформи в Україні. Зокрема, наші експерти брали активну участь в розробці законопроекту «Про державний земельний кадастр», який згодом був прийнятий парламентом.

Остання наймолодша програма – це програма регіонального розвитку, в рамках якої ми створили Ресурсний центр міжнародних проектів та програм. Центр став дієвим інструментом із залучення міжнародної технічної допомоги. За два роки існування центру в рази збільшилися обсяги коштів, які надходять для реалізації проектів в місцевих громадах. Саме в рамках даного напряму діяльності ми подали заявку на конкурс в програмі Український інститут газу нетрадиційних джерел.

- Якою була основна мета та цілі проекту, реалізованого в рамках програма УІГНД?

- Наш проект був спрямований на допомогу районам, де працюють видобувні компанії, на розробку стратегій співпраці з видобувними компаніями та загальних стратегій розвитку. Проект мав також другу складову – підвищення енергоефективності в місцевих громадах. Ми допомагаємо розробляти стратегії розвитку для 8 районів Харківської області, спираючись на новий розподіл територіальних громад відповідно до реформи з децентралізації. Ці стратегії не будуть лише гарними книгами, що ляжуть на полиці голів райдержадміністрацій, а стануть дієвими інструментами розвитку, оскільки ми їх наповнюємо реальними проектами, які громади самі розробляють. В рамках реалізації проекту ми здійснювали інформаційні тури районними центрами Харківської області, під час яких проводили навчальні семінари та тренінги. За результатами навчання та тренінгів учасники розробляли концепції майбутніх проектів. Кращі проектні команди ми зібрали на літню школу проектного менеджменту, де були підготовлені вже конкретні проектні заявки, які зараз подають до різних донорів для залучення позабюджетного фінансування на виконання стратегій розвитку районів. Ми сподіваємося, що в новому році така діяльність приведе до отримання фінансування та реалізації ефективних проектів.

Енергетичне складова нашого проекту націлена на стимулювання переходу громад на відновлювані джерела енергії. На базі села Веселе Харківського району, де раніше ми реалізували унікальний проект «Енергоефективне село» ми розробили комп’ютерну модель управління енергетичними потоками у сільському населеному пункті. Цю модель ми переносимо до інших територіальних громад, де також розраховується енергетичний баланс та визначається наявний потенціал біомаси. Надалі громади визначають, де можна збудувати об’єкти малої енергетики, які є потреби в енергії та ресурси для їх задоволення. Енергетичні стратегії будуть презентовані наприкінці року.

- Наскільки важливою, на Вашу думку, є роль нафтогазової галузі в економічному та соціальному плані для Харківської області? Чи існують перспективи для подальшого розвитку галузі на Харківщині та зростання її внеску в економіку області?

- У Харківській області видобувається близько 46% всього українського природного газу. У нас в регіоні працюють 12 видобувних підприємств: 2 державних та 10 приватних. Газовидобувна галузь є одним з найбільших роботодавців в регіоні. Особливо це стосується тих громад, які розташовані поблизу місць видобутку вуглеводнів або газотранспортної інфраструктури. Тиждень тому я був на відкритті нового газового родовища в Харківській області. Крім того, зараз активно ведуться розвідувальні роботи, тому можна стверджувати, що видобуток природного газу активно розвивається на території Харківщини. Разом з тим, на превеликий жаль, ми бачимо згортання проектів видобування газу з нетрадиційних джерел. Регіон мав великі надії на подібні проекти, але ситуація в Україні призвела до їх призупинення. Маємо сподівання, що вони будуть в подальшому впроваджуватися.

- Чи реалістично, на Вашу думку, досягнути балансу між бажанням до економічного зростання регіону, в тому числі завдяки розвитку видобувної галузі, та збереженням навколишнього природного середовища при зростанні видобутку і традиційного, і, в перспективі, нетрадиційного природного газу?

- Видобуток природного газу безперечно пов’язаний із додатковим навантаженням на місцеві екологічні системи. Але разом з тим, сучасне видобування природного газу, особливо за стандартами міжнародних копаній, зокрема компанії Шелл, відповідає високим вимогам охорони природи та охорони праці. Навколо екологічних ризиків видобутку нетрадиційного газу точиться багато дискусій, часто не дуже конструктивних. Високою є роль громадськості, особливо місцевих громад, щодо контролю та спостереженням за компаніями, аби вони дійсно дотримувалися задекларованих стандартів. У мене немає питань до компанії Шелл, але робота деяких інших компаній дійсно викликає багато нарікань: і щодо руйнування доріг, і щодо порушення стану родючих грунтів під час переміщення бурового обладнання через поля, і з інших питань. Якби наші компанії, які працюють в регіоні, брали приклад з міжнародних компаній, то це б принесло лише користь області та привело б до зменшення антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище. Все залежить від екологічної відповідальності бізнесу та свідомості тих чи інших керівників підприємств.

- Ви провели чимало круглих столів, семінарів та інших подій в різних районах Харківської області і багато спілкувалися з сотнями місцевих мешканців. Як Ви оцінюєте ставлення людей до діяльності видобувних компаній і, зокрема, до видобутку нетрадиційних вуглеводнів?

- На мою точку зору, екологічна складова штучно виносилася на передній план окремими активістами. На території Харківської області досить давно видобувається природний газ. Громади звикли до цього. Метод гідророзриву також використовувався і раніше для збільшення дебіту існуючих свердловин. Так, там були дещо інші рідини, методи буріння та масштаби, але технологія не нова. Громадам цікавіше зовсім інше. Як кажуть в Україні, своя сорочка ближче до тіла. Людей цікавить, скільки коштів компанія залишить в регіоні. Було б добре створити в громадах своєрідні фонди розвитку, які б накопичували частину коштів від видобування корисних копалин. Тоді громади будуть зацікавлені, аби бізнес розміщувався на їх території. Малий та середній бізнес також зацікавлений в залученні до регіону великих видобувних компаній, адже це додаткові можливості. Місцевий бізнес може надавати послуги з харчування, прання, охорони тощо. Може розвиватися готельний та ресторанний бізнес, збільшуватися попит в місцевих магазинах і т. ін. Тут є багато точок для росту місцевого бізнесу.

- В рамках проекту Ви також створили інформаційний банк кращих практик співпраці видобувних компаній із територіальними громадами у світі. Який приклад Вас вразив найбільше і чому?

- Прикладів багато. Це і будівництво водогонів спільно з громадою, і висадження лісу після пожеж, і багато інших. Справа в тому, що ці приклади демонструють, як великі компанії будують діалог з громадою та роблять корисні справи, вирішуючи ті проблеми, які справді актуальні для громади. Проте ми підкреслюємо, що не потрібно використовувати даний ресурс як пожежну машину. Будь-яке полум’я ви можете самостійно загасити. Потрібно використовувати цей ресурс для створення нового продукту, точок зростання та розвитку. Це можуть бути проекти з підтримки малого та середнього бізнесу, сільського зеленого туризму тощо. Такий шлях буде набагато ефективнішим.