Видобування сланцевого газу супроводжується викидами парникових газів; їх облік та скорочення важливі для мінімізації впливу видобування сланцевого газу на зміну клімату. Крім того, вуглецеві викиди мають враховуватися і з огляду на зобов’язання України в рамках Кіотського протоколу та Рамкової конвенції зі зміни клімату.

Ключовими джерелами викидів парникових газів в рамках проектів з видобування сланцевого газу є викиди метану під час видобування та транспортування (витоки) та, опосередковано, викиди двоокису вуглецю від використання енергії під час видобування сланцевого газу (непрямі викиди). Крім того, викиди двоокису вуглецю відбуваються під час спалення природного газу зі сланцевих родовищ кінцевими споживачами. На цьому етапі природний газ може бути замінником інших енергетичних ресурсів (наприклад, вугілля або біомаси), які відповідно мають вищий або нижчий показник емісії вуглецю.

Непрямі викиди залежать від типів та обсягів енергетичних ресурсів, які використовуються для видобування сланцевого газу. Такі енергетичні ресурси включають електроенергію, яка споживається на ділянці для роботи насосного обладнання, паливо та електроенергію для видобування та транспортування води, піску, відходів, тощо. Кількість енергетичних ресурсів, які використовуються для видобування сланцевого газу, в свою чергу, залежить від конкретних геологічних умов та глибини залягання сланцевих порід. Враховуючи, що геологічні умови видобування сланцевого газу в Україні вважаються більш складними у порівнянні із умовами в Північній Америці, непрямі викиди парникових газів при видобуванні сланцевого газу можуть бути вищими, ніж в США та Канаді.

Витоки при видобуванні сланцевого газу відбуваються, коли разом із зворотньою водою, яка повертається на поверхню через стовбур свердловини після проведення гідравлічного розриву, виділяється значна кількість метану. Додатково, викиди метану відбуваються при розбурюванні пробок, що відокремлюють різні стадії гідророзриву, перед тим як починається видобуток природного газу.

В дослідженні Роберта Ховарта (Robert W. Howarth) та ін. викиди метану на етапі повернення зворотних вод оцінені в середньому на рівні 1,6% від всього обсягу природного газу, який добувається зі свердловини. Викиди при розбурюванні пробок, які розділяють різні стадії гідророзриву, оцінені на рівні 0,33% від обсягу газу, що видобувається. Таким чином, загальні витоки метану внаслідок виконання гідравлічного розриву складають 1,93% від обсягу видобутку зі свердловини.

В цілому, Роберт Ховарт оцінює викиди метану в атмосферу при видобуванні сланцевого газу на рівні 3,6%-7,9% від загального обсягу видобутку, тоді як при видобуванні традиційного природного газу рівень витоків оцінено на рівні 1,7%-6%. Дослідник відзначає, що викиди парникових газів при видобуванні сланцевого газу є більшими, ніж при видобуванні традиційного природного газу і навіть близькими до викидів від використання вугілля. Експерти Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (National Oceanic and Atmospheric Administration) оцінили рівень витоків метану на рівні 4% та навіть 9%.

У серпні 2013 року були оприлюднені результати іншого дослідження фахівців Національного управління океанічних і атмосферних досліджень та Інституту досліджень охорони навколишнього середовища Колорадського університету (Cooperative Institute for Research in Environmental Science). Дослідники використовували підхід контролю матеріального балансу і вимірювали концентрацію метану в повітряних потоках, які рухалися крізь територію видобутку сланцевого газу, на вході та виході за межі території. За результатами вимірювання, витоки метану були оцінені на рівні 6-12% від всього видобутого природного газу. Вимірювання проводилися в лютому 2012 року на території штату Юта.

Водночас, за іншими оцінками дослідників Массачусетського технологічного інституту, обсяги витоків метану внаслідок виконання гідравлічного розриву є меншими і складають 0,4% – 0,6% від загального видобутку природного газу, а на деяких родовищах досягають 0,8% – 1,0%. Дослідники наголошують, що їх оцінки є меншими, оскільки враховують використання технологій з уловлення метану та його спалювання на факелах.

Приклад такої технології демонструє компанія Devon Energy Corporation на сланцевому родовищі Барнетт, де використовується  метод екологічного закінчення буріння свердловини. Суть методу полягає в тому, що природний газ, який після виконання гідравлічного розриву надходить разом зі зворотними водами, за допомогою сепараторів відокремлюється від води та подається в трубопровід замість того, аби потрапляти в атмосферу чи на факел.

Обладнання для екологічного завершення буріння свердловини. Джерело: devonenergy.com

Отже, видобуток сланцевого газу буде супроводжуватися викидами вуглецю в атмосферу. На підставі зазначених вище даних щодо витоків метану вже можна констатувати, що кількість викидів парникових газів в атмосферу під час активної фази видобутку сланцевого газу буде вимірюватися в мільйонах тонн еквіваленту CO2 на рік. Разом з тим, частина цих викидів може бути компенсована, оскільки видобутий природний газ може замінити паливо з вищим вмістом вуглецю (вугілля, мазут і т.д.). Безперечно, вже в найближчий час необхідне більш глибоке вивчення теми викидів парникових газів при видобутку сланцевого газу, оскільки саме зараз Україна знаходиться в процесі прийняття рішення щодо вступу в наступний період дії зобов’язань за Кіотським протоколом РКЗК ООН.