Ігор Чайка: ми покажемо українцям весь процес видобутку нетрадиційного газу

Ігор ЧайкаІнтерв’ю з продюсером, режисером та журналістом, керівником громадської організації Студія медіа-проектів “Вартові демократії” Ігорем Чайкою про роботу над фільмом «Газова революція або Сланцевий цугцванг», присвяченому проблемі видобутку нетрадиційних вуглеводнів. Зйомки фільму відбувалися в США та Україні.

- Пане Ігоре, розкажіть, будь ласка, чому Ви зацікавилися темою видобутку нетрадиційних вуглеводнів і про що буде Ваш фільм?

- Це довготривалий проект, робота над яким розпочалася ще три роки тому. Була передісторія, чому я взагалі зацікавився питанням сланцевого газу. У фільмі ми про це говоримо. Якщо коротко, то мені зателефонував знайомий з містечка Ізюм і почав, на межі істерики, кричати в трубку, що «нас тут знищать і створять другий Чорнобиль!». Втім, коли я його зупинив і запитав, що ж врешті трапилося, він дещо заспокоївся і розповів, що в районі хочуть видобувати сланцевий газ – тож, все погано, «все пропало». Потім він ще надсилав фото та інші матеріали про їхні протести. Мені стало цікаво, бо до цього часу я взагалі не знав нічого про сланцевий газ і так звані нетрадиційні вуглеводні. Я почав шукати інформацію. Звичайно, перше, на що я натрапив в Інтернеті, це був фільм Gasland. Я подивився цей фільм, волосся трохи стало дибом. Будучи все таки ще й журналістом, окрім того, що я знімаю документальне кіно, я не звик приймати на віру першу-ліпшу інформацію, тому я продовжив пошуки в Інтернеті по темі. Згодом я знайшов фільм з дуже подібною назвою Truthland та ще декілька фільмів. Побачив, що існують інші погляди на цю тему. Потрохи інформація збиралася.

Взагалі я вважаю, що у цьому світі нічого випадкового не буває. Саме коли я шукав всю цю інформацію, мені на пошту прийшло запрошення взяти участь у конкурсі пропозицій на участь у телевізійних проектах (репортажі, документальні фільми тощо), створюваних як ко-продукція за участі Бюро підтримки медіа-проектів Державного департаменту США, оголошений Відділом преси, освіти та культури Посольства США в Україні.

Серед запропонованих тем як раз я натрапляю і на тему сланцевого газу. Ми подалися з проектом на конкурс. Достатньо довго його розглядали, але врешті-решт проект був підтриманий і наша знімальна група поїхала до Сполучених Штатів, де ми пробули два тижні. Як сказали наші американські колеги, ми були першою знімальною групою з України, яка відзняла весь процес видобутку від облаштування майданчика до буріння, фрекінгу і т.д. Дуже цікава та насичена поїздка була. Ми працювали по 12 годин на день та зустрічалися з багатьма спікерами: конгресменами, сенаторами, робітниками, звичайними мешканцями. Ми були у двох штатах: більше часу у штаті Пенсильванія та два останніх дні – у штаті Огайо.

- Чи змінилося Ваше ставлення до видобутку сланцевого газу після подорожі до США?

За результатами подорожі моє враження тільки закріпилося на тому, що видобуток сланцевого газу – це не те, чим варто лякати людей. Як будь-яка технологія, видобуток нетрадиційного газу потребує просто правильного поводження та дотримання технологій. Ті нафтові та газові розробки, які робилися в Україні до цього часу, за своїми наслідками значно страшніші, ніж те, що відбувається в США навколо видобутку сланцевого газу. Коли ти бачиш лише невеликий технологічний майданчик, а решта землі повернуто в первісний стан, зрозуміло що страхи перебільшені. Всі живі і здорові. Всі щасливі.

У містечку Вільямспорт, де ми мешкали, нам з гордістю показували автобус зі словами: «Це наш автобус, він їздить на нашому сланцевому газі». Вільямспорт загалом є показовим прикладом, тому що свого часу, у 19 сторіччі, в цьому маленькому містечку мешкало найбільше мільйонерів у світі. На той час там була розвинута потужна деревообробна промисловість. Потім, ближче до наших часів, містечко було в депресивному стані і видобуток сланцевого газу повернув його до життя. Було створено дуже багато робочих місць. Мене вразило те, що видобуток сланцевого газу, як з’ясувалося, дав роботу не тільки видобувним компаніям, а й створив велику кількість місць в інших галузях: транспорт, торгівля, ресторанний бізнес. Для прикладу, запрацювала компанія, яка займається переробкою шламу. Невеличке підприємство, яке заробляє двічі. Перший раз видобувна компанія платить їм за те, що вони забирають шлам, другий раз – вони продають покриття для доріг та аеродромів, яке виготовляють зі шламу. Враження дуже цікаві і позитивні.
В цій індустрії працюють сотні компаній. Є компанії-оператори, є спеціальні бурильні компанії, є компанії, які возять воду або пісок, хтось працює з відходами та очищенням води і т.д., і т.д. Ціла мережа компаній задіяна у видобутку сланцевого газу.

- Чи зустрічалися Ви з противниками видобутку сланцевого газу в США?

Я дуже просив нашого продюсера ще напередодні візиту в США знайти нам представника противників видобутку сланцевого газу в США, бажано національного масштабу. Нам організували зустріч з одним із керівників Sierra Club – потужної американської природоохоронної організації, яка активно бореться проти видобутку сланцевого газу. Я готувався до запеклої розмови. Однак, коли ми почали спілкуватися, то всі тези проти видобутку сланцевого газу були доволі стандартними: забруднення води, повітря і т.д. Однак жодного прикладу ні документованого, ні аргументованого не було. Ми проговорили хвилин 40, але найсмішніше було наостанок. На жаль, в нас була вже вимкнута камера, про що я дуже шкодував потім. Ми вийшли прощатися на вулицю. Коли керівник потужної американської екологічної організації сіла за кермо чорного 6-циліндрового джипу та, добряче газонувши вихлопом, поїхала по своїх справах, ми просто попадали з ніг від сміху. Ми очікували чогось іншого від представника екологічної організації. Вже після повернення в Україну, з’явилися повідомлення про те, що Sierra Club через різні підставні організації є одним із отримувачів російських коштів, які витрачаються на боротьбу з видобутком нетрадиційних вуглеводнів.

- А серед пересічних американців Ви зустрічали тих, хто виступав проти видобутку?

- Від людей, з якими ми зустрічалися, я ні від кого не почув, що сланцевий газ – це зло. Для більшості – це ніби золота жила. Головне правильно домовитися, аби компанія заплатила належну компенсацію. Я всіх запитував про ситуації зі спротивом видобутку. Загальна картина така. Справді, є певна кількість людей, які з тих чи інших причин виступають проти видобутку. З людьми потрібно домовлятися. Потрібно розмовляти з людьми, де планується видобуток. На основі цих розмов люди прийматимуть рішення. На відміну від України, на превеликий жаль, в штатах чудово діють закони. Якщо людина не хоче, ніхто не змусить видобувати сланцевий газ у неї на ділянці.

Дуже показова історія. В останні дні перебування в штаті Огайо нас привезли на ділянку, де лише починалися підготовчі роботи і облаштовувався майданчик для подальшого буріння. Ця ділянка розташована на території громади амішів, які відмовляються від усіх здобутків цивілізації. Ми запитали, чи складно було домовитися. Виявилося, що абсолютно спокійно громада надала згоду на видобуток. Цей факт говорить про те, що якогось масштабного спротиву немає.

- Чим продовжилася Ваша робота після повернення в Україну?

Повернувшись додому, ми зрозуміли, що потрібно робити продовження тут в Україні. Друга частина проекту була підтримана вже компанією Шелл в рамках програми Український інститут газу нетрадиційних джерел.
На те, що нам вдалося зробити в штатах за два тижні, в Україні довелося витрати близько 4 місяців. Вмовити нашого чиновника на розмову – це дуже складна історія. Найбільше складностей було з керівниками місцевих рад та державних адміністрацій. У фільмі в нас так жодного коментаря від них і немає. А від тих чиновників, з ким нам все ж таки вдалося поспілкуватися, якоїсь чіткої відповіді щодо ситуації в цій сфері та перспектив ми так і не почули.

Між тим, те, що ми з’ясували в Україні, спілкуючись з науковцями та експертами, маючи вже можливість порівняння, дозволило прояснити картину. Для мене особисто видно неозброєним оком «вуха» Газпрому за всією цієї негативною інформаційною кампанією, за всіма псевдо-екологами та псевдо-активістами, які бігали і кричали про Чорнобиль і таке інше. Це було очевидно.

В Україні на той час не було достатньо адекватної інформаційної пропагандистської роботи в цьому напрямі. Супротивники ж доклали всіх зусиль для того, аби в нас не сталося цієї сланцевої історії.

Врешті-решт назву проекту ми сформували як «Газова революція або Сланцевий цугцванг». Зараз не дуже зрозуміло, чим це все завершиться: будемо ми видобувати нетрадиційний газ чи ні. Абсолютно зрозуміло, що власними силами Україна в нинішньому стані зробити це не зможе. З іншого боку, на сьогоднішній день ми, я вважаю, втратили інвесторів, які могли б це робити, вкладаючи власні кошти. Як буде далі розвиватися ситуація, невідомо. На превеликий жаль не було проведено навіть належної розвідки, оскільки дві свердловини Шелл, пробурені в партнерстві з Укргазвидобуванням взагалі не говорять ні про що.

- Коли буде завершена робота над фільмом і де його можна буде переглянути?

Ми плануємо завершити роботу над фільмом в кінці вересня.

У нас запланована презентація фільму в 10 регіонах: в Тернополі – 9 жовтня, у Львові – 11 жовтня, в Івано-Франківську – 12 жовтня, Харкові – 15 жовтня, Чернігові – 19 жовтня, в Рівному – 29 жовтня, Луцьку – 30 жовтня, Запоріжжі – 1 листопада, в Херсоні – орієнтовно 6 листопада, в Києві – уточнюється дата між 26 та 28 жовтня. Також з’явилась інформація про зацікавленість показу нашого фільму ще й у Полтаві, Кіровограді, Кривому Розі, Кременчуці, але це поки що попередня інформація, зараз ми ведемо перемовини щодо цього.

Крім того, ми маємо попередні домовленості з Першим національним та телеканалом ZIK щодо показу фільму та проведення дискусії в студії після перегляду.