Історія гідророзриву в Україні

Метод гідророзриву пластів використовувався в Україні з 50-х років 20 сторіччя. Гідророзрив пласта – це загальний метод механічного впливу на підземні породи, який використовується для видобування традиційного природного газу, сланцевого газу, газу ущільнених пісковиків, нафти, газу вугільних пластів. Особливості застосування гідророзриву залежать від цілей та місця його проведення, а основними характеристиками методу в конкретному випадку є склад та обсяги речовин, які використовуються в якості рідини для гідророзриву та проппанту. Як підкреслюється в резолюції Європейського Парламенту від 21 листопада 2012 року, гідророзрив, що проводиться при видобуванні сланцевого газу, не варто плутати із гідророзривов, який протягом багатьох років проводився для інтенсифікації видобутку традиційного природного газу, через поєднання із горизонтальним бурінням та різними масштабами впливу.

В Україні технологія гідравлічного розриву (гідравлічного розриву вугільного пласту) була вперше використана в 1954 році в рамках проекту з підземної газифікації вугілля, що передбачав видобування горючих газів – продуктів підземного окиснення вугілля.

В 1958-1962 роках метод гідравлічного розриву активно розвивався і використовувався на родовищах в Україні. Гідророзрив пласта в основному проводився для освоєння нагнітальних свердловин та в деяких випадках – на нафтових свердловинах. Надалі, після появи більш потужної техніки для закачування рідини в нагнітальні свердловини та відкриття потужних родовищ Західного Сибіру використання гідравлічного розриву значно обмежилося і відновилося лише наприкінці 80-х – в 90-х роках 20 сторіччя внаслідок істотної зміни структури запасів.

За оцінками, наведеними в журналі «Термінал», нині в Російській Федерації проводиться більше 3000 операцій з гідравлічного розриву пласта на рік.

В Україні, за оцінками директора Українського науково-дослідного інституту природних газів «УкрНДІГаз» Сергія Кривулі, в 2011 році було виконано близько 60 операцій з гідравлічного розриву пласта, а в 2012 році – майже 100 таких операцій.

Stewart & Stevenson

Обладнання для гідророзриву компанії Stewart & Stevenson. Фото з сайту stewartandstevenson.com

Зокрема, метод гідравлічного розриву використовується підрозділами ПАТ «Укрнафта», яке у 1996 році придбало комплект спецтехніки для ГРП компанії Stewart & Stevenson. Гідравлічний розрив пласта починаючи з 1997 року проводився у свердловинах Битків-Бабченського, Луквинського, Довбушансько-Бистрицького та Микуличинського родовищ. Станом на кінець 2011 року компанією здійснено 46 таких свердловино-операцій (10 з яких в 2011 році), при кожній з яких для закріплення тріщин закачували в пласт в середньому 6-10 тонн кварцевого піску або керамічного пропанту. Після проведення гідророзриву пласта додатковий видобуток становив 1100-1800 тонн нафти та 1000-1600 тис. кубометрів попутного газу на одну свердловину, тоді як окупність ГРП забезпечують уже додатково видобуті 900 тонн нафти. Для прикладу, 15 грудня 2011 року гідророзрив пласта провели у свердловині № 79 Луквинського родовища, запомпувавши в пласт 94 кубометри технологічної рідини та 16,2 тонни керамічного проппанту. 21 березня 2012 року  фахівці із НГВУ «Надвірнанафтогаз»» спільно із працівниками Долинського тампонажного управління та Науково-дослідного проектного інституту (НДПІ) ПАТ «Укрнафта» провели потужний гідророзрив пласта на свердловині №33 Луквинського родовища, використавши 17 тонн проппанту середньої міцності.

В останні роки видобувні компанії, що працюють в Україні, активно вивчають можливості використання технології гідравлічного розриву пласта для видобування нетрадиційного газу.

Компанія «Куб Газ», 70% часткою якої володіє Kulczyk Oil Ventures, 26 жовтня 2011 року здійснила гідравлічний розрив пласта на свердловині №6 Ольгівського родовища (Луганська область). За результатами ГРП, потужність свердловини склала близько 65 тис. куб. метрів на добу, тоді як без застосування даної технології комерційно привабливих рівнів видобутку зі свердловини глибиною 2530 метрів в товщі ущільнених порід досягти не вдавалося. Гідравлічний розрив також був здійснений наприкінці 2011 року на свердловині №8 Ольгівського родовища.

Полтавська газонафтова компанія (JKX Oil) планує використовувати технології гідравлічного розриву пласта на свердловині №103 Руденківського родовища (Полтавська область). Глибина свердловини складає 4,59 км, а протяжність субгоризонтальної ділянки, де планується здійснити 9-ти стадійний гідророзрив, – 1 км. На ділянці завершено підготовчі роботи, пробурено додаткові водні свердловини та збудовано три великих басейни для рідини, що використовуватиметься для гідророзриву. При виконанні гідророзриву планується використати 1 200 тонн проппанту, більше 100 тонн інших речовин та понад 4000 метрів кубічних води. 2 липня 2013 року компанія оголосила про початок робіт з гідравлічного розриву, які триватимуть близько 40 днів. Компанія називає цю операцію, мабуть, нійбільшою операцією з гідравлічного розриву в Європі.

Компанія Шелл в рамках спільної діяльності з ДК «Укргазвидобування» планує провести гідророзрив пласта на першій пошуковій свердловині Біляївська-400 після завершення буріння до проектної глибини 5 250 метрів, що очікується в найближчі 2 місяці. На Юзівській ділянці жодних польових робіт із буріння свердловин для подальшого виконання гідророзриву на даний час не ведеться.

Можливості технології гідравлічного розриву вивчалися в Україні і для видобування газу вугільних пластів. За словами заступника директора Інституту геотехнічної механіки ім. Н.С. Полякова (ІГТМ) НАН України В’ячеслава Лукінова, такі роботи велися спільно з компанією Індустріальний Союз Донбасу та Центром альтернативних видів палива Мінвуглепрому, однак на промисловий рівень видобутку вийти не вдалося.