Потреба у воді для проведення гідророзриву на одній свердловині є доволі значною і складає в середньому від 10 000 до 20 000 метрів кубічних.
Читайте також:
Репортаж про поїздку на газовий проект Шелл в США. Частина 1
Джерела водопостачання
Компанія Шелл використовує для видобування сланцевого газу в окрузі Тайога свіжу воду та воду, яка вже використовувалася на інших свердловинах. Метою компанії є стовідсоткове повторне використання води, яка повертається зі свердловин після проведення гідророзриву. Таке прагнення до вдосконалення системи поводження з водою і максимального повторного використання водних ресурсів пов’язано із високою вартістю води і її транспортування з віддалених регіонів, високою вартістю утилізації забрудненої води, а також регуляторними обмеженнями на забір води в посушливі періоди.
90% потреб у воді для видобування сланцевого газу забезпечується за рахунок поверхневих вод, а 10% – це повторне використання води. Використання води із підземних джерел обмежене через складну процедуру отримання дозволів для будівництва таких свердловин на потреби нафтогазової промисловості, яка може тривати близько 2 років. Іншими потенційними джерелами водопостачання є вода із закинутих шахт, затоплених кар’єрів, очищені стічні води водоканалів тощо.
Вода для потреб видобування сланцевого газу постачається магістральними трубопроводами з річки Саскуеханна. Ведеться облік води та подається звітність до контролюючих органів (Susquehanna River Basin Commission та Department of Environmental Protection of Pensylvania). При наданні дозволу газовій компанії на забір води із поверхневих водних джерел Susquehanna River Basin Commission аналізує доступність водних ресурсів, вплив забору води на інших споживачів, рибні ресурси, екосистеми та рекреацію. В цілому станом на березень 2012 року
В разі зниження рівня води в річці регулюючі органи накладають обмеження на водозабір. Таке обмеження
На ділянки використання вода транспортується автомобільним транспортом та трубопроводами.
Інше джерело водопостачання – це вода з двох міст у штаті Нью-Йорк, які зазнали в минулому економічного спаду і зменшення потреби в водних ресурсах. Надлишок води купується Шелл та транспортується вагонами до залізничної станції у Велсборро, округ Тайога.
Далі вода, яка постачається залізницею, накопичується в 2 спеціально побудованих ємностях об’ємом близько 13 249 метрів кубічних кожна, звідки перевантажується в автомобільний транспорт і розвозиться на ділянки видобутку.
Заправка одного автомобіля, який перевозить близько 23 метрів кубічних води займає 8 хвилин.
При проектуванні системи зі зберігання свіжої води була закладена можливість її з’єднання в майбутньому із накопичувальним резервуаром свіжої води об’ємом 113,5 тисяч метрів кубічних, аби мінімізувати рух автотранспорту.
Резервуари для зберігання води також використовуються на випадок обмеження водопостачання з річки Саскуеханна і обладнані для оперативного наливу автоцистерн.
Поводження зі зворотною водою
Вода, яка повертається зі свердловини проходить етап фільтрації, на якому видаляються тверді частки, а потім потрапляє в спеціальні закриті сталеві ємності з двома рівнями захисту від протікання.
Така вода може тимчасово зберігатися на майданчику для буріння або транспортуватися автомобілями до централізованого резервуару для подальшого використання на інших свердловинах. Централізований резервуар для зберігання зворотніх вод був введений в дію навесні 2013 року і відповідає законодавчим вимогам щодо зберігання стічних вод.
Якщо ємності для зворотньої води на ділянках видобутку і центральний резервуар наповнені, і потреби у зворотній воді немає, то її необхідно направляти для утилізації в спеціальні шахти у штаті Огайо (близько 6 годин на авто), що є досить витратним і стимулює компанію до втілення нових рішень зі збільшення частки води, яка повторно використовується. Закачувати воду в підземні свердловини у штаті Пенсильванія немає можливості.
Інша альтернатива найближчого майбутнього – це випарювання попередньо очищених зворотніх вод з отриманням комерційних продуктів – солей натрію, кальцію та барію, які можуть бути використані для посипання доріг.
За словами фахівців Шелл, головна небезпека у поводженні з водою, яка надходить зі свердловин, полягає в хімічних речовинах, які вимиваються із підземних порід і повертаються на поверхню, а не в хімічних речовинах, які використовуються для гідророзриву.
Зокрема, зворотня вода може містити природні радіоактивні речовини, контроль вмісту яких постійно ведеться при надходженні води зі свердловини та при її зберіганні в ємностях. Випадків перевищення нормативів радіоактивності не зафіксовано.
Загальна концепція управління водними ресурсами полягає у перенесенні джерел водопостачання ближче до місць споживання та максимальне використання зворотніх вод, що дозволяє зменшити фінансові витрати та негативний вплив на довкілля.
Читайте також:
Споживання води при видобуванні сланцевого газу
Поводження зі зворотною водою при видобуванні сланцевого газу
Ризики забруднення водоносних горизонтів внаслідок видобування сланцевого газу