Іван Надеїн: за 5 років нетрадиційний газ стане суттєвою частиною газового балансу України

Іван Надєїн, голова Комітету енергетичної незалежності України, поділився думками з приводу ролі нетрадиційного газу в зменшенні енергозалежності України, потенціалу для зменшення імпорту природного газу з РФ, можливостей нарощення реверсних поставок та інших нагальних питань.

Іван Надєїн, голова Комітету енергетичної незалежності України

Іван Надєїн, голова Комітету енергетичної незалежності України

Чим Україна може замістити природній газ з РФ?  

Це має бути комплекс заходів. Очевидно, що часу в нас обмаль. Найоперативніше замістити російський газ ми зможемо за рахунок реверсу, але і в цьому напрямку в нас є свої проблеми. Словаччина пов’язана контрактом з Росією, “Газпром” законтрактував її найбільші транзитні можливості. Інші транзитні шляхи є менш потужними, але якщо Уряд буде наполегливо домагатися свого, є шанс, що заявлені об’єми в 6,5 млрд. кубометрів на цей рік будуть виконані.

До речі, словацький газовий оператор Eustream вже розпочав прийом заявок, завершується він 23 червня. Побачимо, якою буде українська заявка. Сподіваюся, що незалежно від того, якою буде ціна на російський газ, ми не відмовимося від реверсу.

Крім імпорту “блакитного” палива з ЄС нам потрібно реанімувати проект по будівництву LNG-терміналу. Хочу нагадати про те, що згідно рішення РНБО від 1 травня, Держфінінспекції було доручено в місячний термін перевірити обґрунтованість використання коштів на реалізацію цього проекту. Місяць пройшов, а результати, на жаль, поки що невідомі. Хоча це був би позитивний сигнал, він означав би, що, незважаючи на всі складнощі і той негатив, який був пов’язаний з цим проектом, ми готові визнати помилки і йти далі. Звісно, в проекті LNG-терміналу не все залежить від нас, є геополітичні чинники, які стоять на заваді його реалізації. Мова йде про активні дії Росії, спрямовані на те, щоб взяти Україну в газову блокаду. Ми це бачимо на прикладі реверсу зі Словаччини, простежується дана стратегія і в питанні імпорту скрапленого газу. Зокрема, Туреччина, за спиною якої маячить “Газпром”, до цих пір не дала згоду на прохід танкерів через Босфор.

До реверсу, LNG-терміналу потрібно додати нарощення власного видобутку газу, в тому числі за рахунок сланцевого газу, розвиток відновлюваної енергетики, використання твердого біопалива при виробництві теплової енергії та інші заходи. Ми повинні використовувати все, що в нас є, умовно кажучи, під руками. Кожен зекономлений кубометр імпортного газу – це крок до власної енергетичної та політичної незалежності.

Якою, на Вашу думку, може бути роль нетрадиційного природного газу в Україні у зменшенні залежності від постачань природного газу з РФ? Як Ви оцінюєте перспективи початку комерційного видобутку нетрадиційного газу в Україні в найближчих 5-10 років? 

Все залежить від ситуації в країні та від того, наскільки швидко буде відновлено мир. Наскільки відомо, у зв’язку з подіями на Донбасі Shell, призупинив розвідку на сході країни. У випадку з Chevron, яка працює в західній частині країни, ситуація не настільки складна, але в будь-якому випадку, все, що відбувається в Україні сьогодні не сприяє якимось довгостроковим інвестиціям. Проте, західні компанії вже зайшли на наш ринок. Це очевидний плюс. Вони володіють необхідними технологіями, фінансовим ресурсом і якщо підтвердяться всі прогнози щодо покладів нетрадиційного газу в України, переконаний, що вже в найближчі 5 років він складе суттєву частину нашого газового балансу. Яку саме, поки що важко прогнозувати, адже сьогодні все дуже швидко змінюється. Хто ще 15 років тому міг сказати, що США з найбільшого імпортера газу перетвориться на найбільшого експортера? Ніхто, але це стало реальністю саме завдяки новим технологіям та покладам нетрадиційного газу на території США.

Чи вважаєте Ви поклади нетрадиційного газу на Юзівській ділянці та інших ділянках Донецької і Харківської областей однією з причин конфлікту на сході України?  

Основною причиною – ні, але, безумовно, цей фактор враховувався. Для Росії енергоносії, які формують близько половини російського бюджету, є стовпом, на якому тримається весь путінський режим. Якщо цей бізнес щезне, це буде кінцем РФ в її нинішньому вигляді. А нетрадиційний газ може серйозно похитнути позиції “Газпрому” в світі. Тому все може бути, хоча говорити про цей фактор як основний, коли приймалося рішення про підготовку бойовиків і фінансування сепаратистів, я б не став.   

Чи можливий, на Вашу думку, баланс між економічними вигодами від видобутку нетрадиційного газу та безпекою навколишнього середовища?

Показовим є приклад США, де цей баланс був знайдений. Нам потрібно орієнтуватися на їх досвід. А що стосується численних екологічних протестів в Європі, то ми всі прекрасно розуміємо, що левова частка цих акцій була стимульована газпромівським лобі.

Звісно, видобуток нетрадиційного газу несе в собі певні ризики. Власне, як і будь-яке промислове освоєння надр, проте всі ці питання можна і потрібно вирішувати.

Яким Ви бачите баланс газу на кінець року в Україні (прогноз власного видобутку, експорт з третіх сторін (РФ, Угорщина, Словаччина, Польща тощо)?Яким може бути такий баланс, скажімо, в 2030 році?  

Споживання газу має бути меншим, ніж в минулому році. Ми повинні зафіксувати цей тренд і з року в рік зменшувати показники імпорту, адже для цього є всі передумови.

По-перше, енергоємність української економіки утричі вище, ніж в ЄС та США. За даними “Держзовнішінформ”, в Німеччині рівень енергоємності виробництва становить 0,15 тонни умовного палива на $1 000 ВВП, в Польщі – 0,19, в США – 0,22, в той час, як в Україні – 0,45. Тобто, у нас значний потенціал для зменшення споживання енергоресурсів.

А, по-друге, ми майже не використовуємо свій власний енергетичний потенціал, надаємо перевагу імпорту і нехтуємо тим, чим володіємо самі. В першу чергу, я маю на увазі відновлювану енергетику. Лише зараз на вимогу профільних асоціацій, в тому числі нашої організації, був розроблений План першочергових заходів щодо поетапного заміщення газу іншими видами палива, в першу чергу твердим біопаливом. Потенціал цього плану складає до 7 млрд. кубометрів економії газу. Найближчим часом він буде розглядатися на засіданні Уряду і саме від таких дій Кабміну, а також наявності чи відсутності політичної волі у керівництва країни залежить, наскільки швидко ми зможемо скорочувати об’єми споживання газу і яким буде наш газовий баланс у 2030 році.

Якщо говорити про конкретні показники на 2014 р., то я думаю, що ми зможемо незначно, але скоротити імпорт і, принаймні, зберегти власний видобуток на рівні 2013 р. Очікую, що споживання газу складе не більше 47-48 млрд. кубометрів. Можливо, навіть менше.  

Яка Ваша думка з приводу нещодавно опублікованої Європейською Комісією стратегії з посилення енергетичної безпеки ЄС? Який вплив реалізація даної стратегії матиме на Україну?  

Стратегія з посилення енергобезпеки – спроба дати відповідь на той виклик, який сьогодні ЄС кинула Росія. Так, саме Росія, адже саме вона використовує нафту і газ як геополітичну зброю і інструмент для шантажу, в той час, як Євросоюз розглядає це питання виключно в економічній площині. Це призвело до того, що рівень споживання в ЄС зростає, при цьому рівень видобутку зменшується, а інвестиції в енергетичну інфраструктуру, м’яко кажучи, не збульшуються. Але найголовніше небезпека для Євросоюзу – відсутність єдиної енергетичної політики, чим, власне Путін і “Газпром” вміло користуються.

Не секрет, що російська монополія є дуже активним гравцем на європейському ринку і одним з найбільших лобістів. За рахунок вдалих дій, які не завжди є законними, вони вижимають максимум з двосторонніх перемовин. Про суть домовленостей не знає ніхто, кожна країна намагається отримати свої “пільгові” умови, в результаті Євросоюз як гравець програє.

Ось чому ідея Дональда Туска про створення Європейського енергетичного союзу є надважливою. ЄС має виступати як єдиний контрагент, в тому числі у відносинах з РФ. Все це відображено в стратегії, побачимо, якою буде реакція глав держав та урядів країн ЄС 26-27 червня, коли він буде розглядатися в рамках Європейської ради.

Щодо України, то його роль складно переоцінити. Якщо дана стратегія буде провалена в безкінечних бюрократичних перемовинах і ЄС не виступить єдиним фронтом, ми ризикуємо залишитися наодинці з Росією. І, навпаки, активна позиція Євросоюзу значно підвищить наші шанси на те, щоб диверсифікувати канали постачання енергоресурсів та інтегруватися в європейський енергетичний простір з його правилами гри.