Геологічні особливості покладів газу ущільнених порід

Газ ущільнених порід (газ центрально-басейнового типу) – природний газ, що видобувається із низькопроникних та низькопористих резервуарів.

Колектори газу ущільнених порід формуються так само, як і колектори традиційного газу, проте порода, яка насичується газом з материнських порід, має дуже низьку проникність. Отже, газ ущільнених порід – це газ колекторів, які не можуть бути розроблені за допомогою традиційних технологій вертикального буріння через слабкий дебіт. Для видобутку газу з таких колекторів необхідне покращення їх проникності. З цією метою використовується технологія гідророзриву пласта з декількох близько пробурених вертикальних свердловин.

Колектори газу ущільнених порід найбільш часто представлені пісковиками.

Пісковики утворились в результаті руйнування гірських порід, переносу уламків водою або повітрям та відкладенням з подальшою цементацією. Найбільш придатними для видобування нетрадиційного газу є поклади ущільнених пісковиків у вигляді прибережно-морських пластових резервуарів з потужністю відкладів від десятків до сотень метрів. У випадках, коли цементація пісків відбувалась з проникненням поверхневих чи глибинних вод по тріщинах та порах, пісковики набули лінзоподібну форму залягання і використання гідророзриву може бути неефективним.

На відміну від традиційних газових ресурсів, газ ущільнених порід не пов’язаний з традиційними пастками (шапками), а знаходиться по всій опущеній частині (депресіях, котловинах) нафтогазоносного басейну, займаючи значні площі. З огляду на це центрально-басейнові ресурси більші сумарних традиційних ресурсів природного газу. Необхідно відмітити, що в межах крупних накопичень газу ущільнених пісковиків можуть бути і звичайні газові родовища.

Для ущільнених пісковиків  характерні невеликі показники співвідношення між поровим простором і загальним об’ємом породи (пористість) та мала здатність рідини рухатись через пори (проникність), а саме: пористість в пласті менше 10%, проникність менше 0,1 мД. Внаслідок низької проникності газ не може переміщуватись за рахунок плавучості і тому його скупчення не мають традиційних газо-водних контактів і переважно розміщуються гіпсометрично нижче водонасиченого розрізу.

Вперше дослідження центрально-басейнового газу розпочались в Північній Америці в 1970 р. та дотепер є об’єктом найбільш широкої уваги дослідників та геологів США. Тут скупчення нетрадиційного газу щільних колекторів розвідані та видобуваються і в мезозойських басейнах Скелястих гір, і в палеозойських баcейнах Північно-Американської платформи.

На Україні пісковики широко розповсюджені в вугленосних відкладах Донбасу з найбільшою їх концентрацією (30-44%) в розрізі свит С2426. Відкрита пористість пісковиків змінюється від 2-4% до 7-9%, а середня типова газоносність складає від 2-3 до 9 кубічних метрів газу на 1 кубічний метр породи. Ефективна газонасиченість пісковиків встановлена на глибинах від 900 до 3500 метрів, а максимальна прогнозується на глибинах від 1200 м до 2450 м. Основна перспективність пов’язана з південною частиною Юзівської площі.