За оцінками Адміністрації енергетичної інформації США технічно видобувні запаси сланцевого газу в Російській Федерації складають 8 трильйонів метрів кубічних.
Сергій Сорокін, науковий співробітник відділу розвитку нафтогазового комплексу Росії і світу Інституту енергетичних досліджень РАН, називає найбільш повним документом щодо видобутку нетрадиційних вуглеводнів в Російській Федерації “Єдину державну програму підготовки мінерально-сировинної бази і видобутку вуглеводневої сировини з нетрадиційниї джерел”, яка була розроблена Всеросійським нафтовим науково-дослідницьким геологорозвідувальним інститутом в 2011 році. Відповідно до цієї програми, ресурси (категорія Д1 і вище) сланцевого газу в Росії оцінені на рівні 48,8 трлн. куб. м. В цілому різні попередні оцінки запасів сланцевого газу в Російській Федерації сильно відрізняються і складають від 20 до 200 трлн. куб. м. Основна маса ресурсів сконцентрована у Західному та Східному Сибіру.
Олексій Гривач
Заступник генерального директора по газовим проектам зауважує, що в Росії, як і в більшості країн, не проводилися глибокі дослідження ресурсної бази сланцевих покладів. Оцінки, які надаються деякими іноземними консалтинговими компаніями і поважними аналітичними центрами, мають невисоку цінність, оскільки базуються на приблизних розрахунках на основі віку і товщі сланцевих порід та орієнтовної газоносності. І якщо для низки найбільш активних у сланцевій індустрії країн, які або не володіють великими традиційними родовищами природного газу, або така ресурсна база вже виснажена, питання детальних досліджень сланцевих формацій є актуальним, то в Російській Федерації такої потреби немає. РФ й так володіє найбільшими в світі доведеними запасами природного газу, яких вистачить ще на 100 років при поточному рівні видобутку.
Відповідно до даних доповіді «», підготовленої Міністерством природних ресурсів і екології Російської Федерації, перспективні ресурси традиційного природного газу станом на 1 січня 2011 року складали 33,89 трильйонів метрів кубічних, а прогнозні ресурси – 128,45 трильйонів метрів кубічних.
“Крім того, – додає пан Гривач, – за рахунок розвідки нових традиційних родовищ у Східному Сибіру і на шельфі цю ресурсну базу можна суттєво розширити. Вкладати кошти в розвідку сланцевих покладів за таких умов просто безглуздо з економічної точки зору, хіба що в інтересах науки чи дуже далеких майбутніх поколінь”.
Сергій Сорокін також не бачить перспектив видобутку сланцевого газу принаймні до 2040 року через високу вартість його видобутку порівняно із традиційним природним газом та великі запаси останнього.
Значні запаси традиційного природного газу дають підстави для російських високопосадовців критично оцінювати перспективи видобутку сланцевого газу, посилаючись на його високу собівартість та екологічні ризики.
На прес-конференції в липні 2013 року президент Російської Федерації, Володимир Путін, , однак назвав його неприйнятним при теперішньому рівні розвитку технології, яка спричиняє вагому екологічну шкоду. «Добування сланцевого газу – це дуже варварський спосіб видобутку мінеральних ресурсів. І сьогоднішні технології в європейських країнах, навіть в Росії, незважаючи на наші величезні простори, вважаю недопустимими», – цитує слова Володимира Путіна агентство УНІАН.
У березні 2013 року міністр економічного розвитку Російської Федерації, Андрій Білоусов, сланцевий газ дорогим і неконкурентноздатним із російським, додавши, що на великих російських родовищах видобування традиційного природного газу окупається навіть при ціні 120-150 доларів за тисячу кубометрів.
Міністр енергетики Російської Федерації, Олександр Новак, у своїй червневій , також підтвердив відсутність необхідності у промислових розробках сланцевого газу,однак заявив про доцільність проведення науково-дослідницької роботи в даному напрямі, аби не відставати від світових тенденцій.
Генеральний директор ТОВ «Газпром експорт», Олександр Мєдвєдєв, теж видобування сланцевого газу неактуальним для Росії з огляду на великі і доступні запаси традиційного газу, додавши, що початок видобутку сланцевого газу в Російській Федерації, скоріше за все, може розпочатися аж в наступному столітті.
З огляду на відсутність потреби у видобутку сланцевого газу жодних геолого-пошукових робіт на сланцевий газ в Російській Федерації не ведеться.
Разом з тим, технології горизонтального буріння і багатостадійного розриву пластів в Російській Федерації розвиваються і починають використовуватися для видобування нафти із важкодоступних формацій та сланцевої нафти. , компанія «Газпром нафта» в 2012 році пробурила 68 горизонтальних свердловин, а на 19 з них виконала багатостадійний гідророзрив пласта (від 2 до 6 стадій). В 2013 році планується пробурити 120 свердловин, а на 70 здійснити гідророзрив пласта із збільшенням кількості стадій. Компанія також розвиває компетенції із буріння багатостовбурних горизонтальних свердловин і вже має досвід буріння 4-стовбурових горизонтальних свердловин. В 2013 році планується пробурити 18 багатостовбурових свердловин (по 3-4 стовбура на свердловину). Запаси сланцевої нафти Російської Федерації можуть сягати 100 мільярдів тонн нафтового еквіваленту. Компанія «Газпром нафта» пробурила першу пошукову нахилено-направлену свердловину на бажено-абалакському горизонті Пальяновської площі в Ханти-Мансійському автономному окрузі і отримала притік нафти без проведення гідророзриву. До 2015 року на даному родовищі планується пробурити 14 свердловин, включаючи 5 горизонтальних свердловин із виконанням багатостадійного гідророзриву. Ще один проект із видобутку сланцевої нафти реалізується разом з Шелл через спільне підприємство Salym Petroleum Development.
Олексій Гривач позитивно оцінює перспективи видобутку сланцевої нафти, однак зауважує й певні складнощі у розвитку подібних проектів: «Перспективи видобутку нафти з родовищ Баженівської свити в Західному Сибіру, яка не є сланцевою породою в геологічному сенсі, але за своїми характеристиками (проникністю і глибиною залягання пластів) схожа на найбільшу нафтовмісну сланцеву формацію Північної Америки Bakken shale, вивчаються давно. У зв’язку із поступовим виснаженням традиційних запасів нафти в регіоні і високими світовими цінами на нафту інвестиції в їх розробку стають дедалі привабливішими. Тим більше, що російський уряд надав цим проектам податкові пільги. Ще один фактор – це розвинута інфраструктура в регіоні. Видобувні запаси оцінюються в обсязі кількох сотень мільйонів тон. Але їх розробка пов’язана із великими витратами і більш високим рівнем ризику. Одна з головних проблем в тому, що навіть в межах одного родовища характеристики пласта і колекторів відрізняються, потребують детального вивчення та індивідуального підходу. Як правило, нафта залягає разом із певною кількістю метану і інших вуглеводневих газів. Баженівська свита – не виняток. Але говорити про видобування природного газу в промисловому масштабі в цьому випадку не доводиться. Ймовірно, він може бути використаний для енергозабезпечення самих промислів, які є дуже енергоємними, але це буде вирішуватиметься в кожному конкретному випадку».
