Майбутнє проектів нетрадиційного газу в Україні в світлі останніх газових угод між Газпромом та Нафтогазу

Ціна на газ, що постачається Нафтогазу Газпромом, будуть погоджуватися щоквартально в період з 2014 до 2019 року включно, і може складати або 268,5, або  400 і вище доларів США за 1000 м3 – такі результати переговорів Президентів Януковича та Путіна 17.12.2013. Попереду – перемовини про майбутнє ГТС України і створення двостороннього газотранспортного консорціуму, в рамках задекларованих Газпромом можливостей довгострокового співробітництва в нафтогазовій сфері з Україною.

Який вплив матимуть такі зміни в нафтогазовому секторі України на розвиток проектів з видобування нетрадиційного газу і формування конкурентного ринку природного газу в країні?

Нагадаємо, що в 2013 році була запущена ціла низка проектів з розвідки та видобування нетрадиційних вуглеводнів в Україні, а також досягнуто значного прогресу стосовно імпорту природного газу з країн Європи. Команді Ставицького-Проскурякова вдалося підписати низку угод про розподіл продукції (далі по тексту – УРП) щодо видобутку нетрадиційних вуглеводнів з провідними світовими транснаціональними корпораціями в нафтогазовій сфері – компаніями Shell, Chevron, ENI, EDF, а також впритул підійти до підписання УРП з компанією ExxonMobil і практично розблокувати УРП з Венко Прикерченська Лтд.

Основні показники такої діяльності представлені в таблиці нижче:

main-areas-ua

Сумарно, мова йде про запуск робіт з розвідки та подальшого видобутку вуглеводнів на території 47 тис. км2, з можливим видобутку природного газу на рівні до 24,5 млрд м3 уже до 2030 року.

Практична реалізація таких проектів залежить від таких основних факторів: підтвердження значних об’ємів газу на вказаних ділянках в результаті геологічної розвідки, собівартості видобутку такого газу та можливості його транспортування споживачам в Україні та за її межами за допомогою газотранспортної системи України.

На даний час існує низка оцінок ресурсної базі нетрадиційних вуглеводнів в Україні відносно всіх значних дліянок нетрадиційних вуглеводнів. За різними оцінками, технічно видобувні запаси нетрадиційного газу України лише на суходолі складають від 1 до 3,6 трлн. м3.

Перспективність українських ділянок нетрадиційних вуглеводнів і на суходолі, і в Чорному морі також підтверджується самим фактом підписання провідними світовими нафтогазовими компаніями УРП, відповідно до яких ТНК беруть на себе зобов’язання інвестувати сотні мільйонів доларів в детальну геологічну розвідку проектних ділянок з бурінням десятків пошукових свердловин. Більше того, деякі проекти УРП передбачають виплату премії за підписання в державний бюджет України, наприклад, проект УРП України та консорціуму компаній на чолі з ExxonMobil стосовно Скіфської ділянки шельфу Чорного моря передбачає виплату 325 млн. доларів США в держбюджет за фактом підписання даної угоди.

Крім того, наявність значних запасів нетрадиційного газу підтверджується успіхами в розвідці/видобутку такого газу, досягнутими в недалекому минулому на сусідніх ділянках і на суші, і в морі. Зокрема, в частині глибоководного шельфу та ж ExxonMobil здійснює активну розвідку вуглеводнів на ділянці Нептун в румунській частині Чорного моря, що знаходиться поруч із Скіфською площею. В частині нетрадиційного газу на суходолі, Полтавська НГК в 2013 році отримала початковий потік газу на рівні 85 тис. м3 газу на добу після проведення ГРП на свердловині Руденківська-103 (Полтавська область); при цьому геологічні умови на даній свердловині можуть бути співмірними з умовами Юзівської ділянки.

За словами Міністра енергетики і вугільної промисловості Ставицького, самі ТНК оцінюють собівартість видобутку нетрадиційного природного газу на рівні 250-270 доларів за 1000 м3. Багато залежить, тим не менш, від місцевих геологічних умов і від потоку газу, отриманого в результаті видобутку. Крім того, велику частку при видобуванні складають витрати на буріння, ГРП і реалізацію  заходів з охорони довкілля, а тому важливий ефект масштабу, тобто наскільки масово і одночасно буде розроблятися та чи інша ділянка.

Аналіз розрахунків собівартості видобутку нетрадиційного газу на суходолі, зокрема зроблених на замовлення Європейської комісії, дозволяє стверджувати, що, за інших рівних умов, собівартість 1 тис. м3 в найбільш вірогідному сценарії може складати 273 долари, що, в цілому, підтверджує цифри, озвучені Міністром.

У випадку успіху геологорозвідувальних робіт на глибоководному шельфі Чорного моря, собівартість видобутку газу там може бути навіть нижчою. Незважаючи на те, що бурові і інші роботи з розвідки і видобутку газу глибоководного шельфу є на порядок дорожчими, ніж видобуток нетрадиційного газу на суходолі, в цілому, видобуток метану на шельфі передбачає буріння та експлуатацію значно меншої кількості свердловин.

Крім того потрібно відзначити, що комерційний видобуток нетрадиційного газу в Україні в значних обсягах розпочнеться не раніше, ніж через 4-5 років, після завершення етапу геологічної розвідки. До того часу можуть з’явитися і нові, менш витратні промислові технології видобутку нетрадиційного газу.

Таким чином, висока, на сьогодні, собівартість видобутку нетрадиційного газу не несе фатальних ризиків для розвитку проектів видобутку такого газу в Україні. Ціна в 268,5 доларів США за 1000 м3, згадана в останніх домовленостях між Газпромом та Нафтогазом, є, по суті, заявою про наміри, щоквартальне підтвердження яких можливе лише в короткостроковій перспективі (рік-півтора максимум). Апетити партнерів, дії третіх сторін та тиск ринку (спотова ціна на газ в ЄС зараз складає близько 400 доларів США за 1000 м3) будуть постійно штовхати ціну на газ до її верхньої межі. В решті-решт, навіть якщо ціна на газ в Україні залишиться на рівні 268,5 доларів США, в учасників проектів з нетрадиційного газу залишиться можливість експорту такого газу в ЄС за комерційними цінами, з використанням національної ГТС. Якщо, звичайно, дана ГТС буде доступна для нетрадиційного газу.

Можливий контроль над ГТС України з боку Газпрому несе суттєві ризики в частині безперешкодного доступу нетрадиційного газу в дану ГТС, особливо у випадку виходу України з третього енергетичного пакету ЕС. Такий розвиток подій може привести і до витискання ТНК з проектів по нетрадиційному газу в Україні, і до переформатування УРП з включенням в такі угоди Газпрома або його афілійованих компаній.

УРП з ТНК містять положення про те, що Україна сприяє доступу до об’єктів ГТС, які знаходяться під її контролем, або докладає розумних зусиль для забезпечення такого доступу у випадку передачі контролю над ГТС третім сторонам. Чи зможуть дані положення УРП забезпечити безперешкодний доступ  до ГТС України для нетрадиційного газу? Адже у випадку оформлення контролю над українською ГТС, в Газпрому виникне очевидний конфлікт інтересів: навіщо транспортувати “своєю” ГТС газ, який складатиме конкуренцію газу Газпрома на ринках ЄС? В результаті може мати місце саботаж процесу приєднання трубопроводів з нетрадиційним газом до ГТС України, відмова в прийомі газу з “технічних” причин і т.д. Не виключено тут і втручання зі сторони перевіряючих та контролюючих органів, судів, тим більше, що суспільна думка в Україні не завжди підтримує проекти з видобутку нетрадиційного газу, а кампанії проти такого видобутку активно продовжуються.

При такому розвитку подій не варто скидати з рахунків і можливість співпраці ТНК та Газпрому в проектах з нетрадиційного газу в Україні.

Всі діючі УРП з видобутку нетрадиційних вуглеводнів в Україні, які доступні для ознайомлення, є тристоронніми: крім держави Україна та міжнародних нафтогазових компаній – інвесторів в розвідку та видобуток вуглеводнів, стороною угоди є ТОВ (далі по тексту – перше ТОВ), засноване державною компанією Надра України (90% капіталу) і ще одним незалежним суб’єктом господарювання, також у формі ТОВ (далі по тексту – друге ТОВ), з 10% капіталу. При цьому перше ТОВ – сторона УРП – зобов’язується інвестувати у видобуток вуглеводнів.

Уже сьогодні не зовсім зрозуміло, звідки у третьої сторони УРП (першого ТОВ) можуть з’явитися мільярди гривень для інвестування у видобуток нетрадиційних вуглеводнів вже через 4-5 років (після завершення розвідувальних робіт), адже статутний капітал таких компаній мізерний у порівнянні з можливими необхідними інвестиціями. Газпром, в свою чергу, може забезпечити такі кошти.

Технічно, Газпрому або третій стороні достатньо оформити контроль над другим ТОВ і розмити його долю в компанії шляхом вливання грошових коштів в її капітал, при мовчазній згоді Надра України.

Реалізувавши такий сценарій, Газпром, по факту, стане партнером міжнародних нафтогазових компаній по УРП, в обхід положень діючих УРП про те, що зміни статутних часток в першому ТОВ повинно погоджуватися з учасниками УРП. Парадокс, але саме енергетична незалежність України від монопольного постачальника газу і була основним аргументом української влади при прийнятті рішень про реалізації проектів нетрадиційного газу в Україні і “протисканні” таких рішень на рівні обласних рад Харкова, Донецька, Івано-Франківська та Львова!

На наступний день після останніх домовленостей між Нафтогазом та Газпромом стосовно можливої ціни на газ на рівні 268,5 доларів США за 1000 м3, міністр Ставицький відзначив, що дана угода не вплине на розвиток проектів з нетрадиційного газу в Україні.

Що ж, сама по собі дана угода про наміри, дійсно, не несе вагомих ризиків для реалізації проектів з нетрадиційного газу.

В той же час, втрата контролю над ГТС України українською державою на користь Газпрому, навпаки, несе непередбачувані наслідки для реалізації таких проектів і, з великою долею вірогідності, максимально ускладнює побудову в Україні конкурентного ринку природного газу з багатьма гравцями.

До речі, Президент Янукович під час своєї прес-конференції 19 грудня 2013 року заявив, що Україна готова до переговорів про створення тристороннього консорціуму з управління газотранспортною системою.

Залишається лише побажати Міністру Ставицькому та його партнерам в Кабінеті Міністрів і Нафтогазі здоров’я та твердості в новому році; ці якості будуть просто необхідними для відстоювання національних інтересів України н нафтогазовій сфері при щоквартальному погодженні ціни на природний газ з колегами з Газпрому в 2014 році.

Кирило Томляк

Керівник проекту “Нетрадиційний газ в Україні”

  • Стуликов Артур

    Майбутнього у проектах немає, оскільки угоди про розподіл продукції є нікчемними, збитковими для України. Розрахунки собівартості видобутку газу нетрадиційних колекторів для України значення не мають, оскільки “Інвестори” весь газ експортують за кордон за світовими цінами.